Я — Антон, 25-річний студент, лінгвіст-перекладач. Планую багато досягти, крок за крочком.

Мене можна знайти на Twitter та Instagram.

понеділок, 25 січня 2016 р.

Вдома.

Щоразу я все більше відчуваю себе гостем у власному ж блозі. Так рідкісно сюди пишу, що майже й позабув те відчуття...

Останнім часом розумію, наскільки особисті речі сюди писав, які не варто було тут публікувати, і, насамперед, річ не про те, що коїться в моїй голові, а про те, що стається навколо мене та з близькими людьми поруч.

Але чому це я про погане? Взагалі хотів написати дещо інше. Отже, протягом останніх років я дедалі більше розумію, що я не так сильно й ненавиджу Александров. А все тому, що навіть більшу ненависть в мені викликає Москва. Така величезна, холодна й дорога, що можна збожеволіти! Це місто змушує тринькати гроші, ніби засіюєш поле пшеницею: сюди кинув, туди кинув, трохи пройшов, і треба кинути знову. Одним словом, гроші сиплються немов пісок крізь пальці. Залишаеться тільки інколи вночі лежати під теплою м'якою ковдрою та мріяти про техніку, яку я хотів би купити: дивлюся ціни на сайті магазину і сподіваюся, що колись в майбутньому матиму можливість придбати і найновішу модель смартфону та планшету, і сучасний телевізор, і ігрову приставку тощо.

Дуже часто уявляю, як я приходжу додому стомлений з роботи, а ніяких справ у домі майже немає, і ми з моім чоловіком граємо у відеоігри або просто дивимося серіальчики чи якийсь фільм. Суцільний Netflix & chill...

До речі, дивлячись на себе та на своіх друзів, я почав розуміти, що коли працюєш близько від дому  це велика розкіш. Часом думаю про людей, яким саме так пощастило, і, певна річ, трохи їм заздрю, адже вони не витрачають на дорогу багато часу. Це диво, на мою думку. Артем, наприклад, щодня їздить на роботу до Москви з Александрова (як раніше до університету їздив і я): 2 години туди рано вранці + 2 години додому ввечері = 4 години лише на електрички. І мій друг такий не один  так живе більшість населення Александрова. Враховуючи, стан РЖДшки та контингент в вагонах, щоденні подорожі  не з найприємніших. Цікаво б дізнатися, як з цим справи в Японії? Залізничний транспорт там неймовірно розвинений і сучасний... Мав би я нагоду прокотитися від Токіо до Осаки, гадаю, перевага японської залізниці перед російською була б очевидна.

Немає коментарів:

Дописати коментар